Роль інституційних інвесторів у розвитку ринку капіталу є визначальною для будь-якої економіки. У країнах з високорозвиненою фінансовою інфраструктурою саме вони забезпечують основний обсяг довгострокових інвестицій, формують попит на державні та корпоративні цінні папери, стабілізують ринки й виступають ключовим каналом перерозподілу фінансових ресурсів.

В Україні інституційні інвестори — пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди та банки — перебувають на етапі глибокого структурного становлення. Їхній вплив на макрофінансову стабільність, розвиток ринку капіталу та підтримку економічного зростання лише починає формуватися, але потенціал значний.

Аналітичні огляди Інвестиційної коаліції SFG свідчать: розбудова сектора інституційних інвесторів стане одним із ключових чинників економічної модернізації України у найближчі роки.

Сутність інституційних інвесторів та їх роль у фінансовій системі

Поняття інституційного інвестора охоплює широку групу організацій, що акумулюють ресурси значної кількості учасників та інвестують їх у фінансові активи відповідно до чітко визначених стратегій. Їхня діяльність ґрунтується на принципах професійного управління, довгостроковості та диверсифікації. Такі інвестори формують стабільний попит на інструменти фондового ринку, що робить їх центральним елементом національної інвестиційної екосистеми.

У світовій практиці саме інституційні інвестори забезпечують більшу частину довгострокового капіталу для економіки, стимулюючи перехід від короткострокових банківських моделей фінансування до ринкових механізмів.

Стан сектору інституційних інвесторів в Україні

У структурі українського фінансового ринку сектор інституційних інвесторів тривалий час розвивався нерівномірно. Найбільш усталені сегменти — страхові компанії та недержавні пенсійні фонди — мають сформовану нормативну базу, проте їхні активи під управлінням залишаються невисокими порівняно з ВВП.

Сектор інститутів спільного інвестування демонструє значно вищу динаміку, однак його структура історично була зміщена у бік венчурних фондів, що не забезпечують масової участі населення та не формують глибокого ринку портфельних інструментів.

Ключові системні характеристики сучасного стану включають:

• недостатній рівень активів під управлінням порівняно з європейськими фінансовими системами;
• низьку частку інституційних інвесторів у структурі державного та корпоративного боргу;
• відсутність масового накопичувального пенсійного забезпечення;
• обмежену диверсифікацію інвестиційних стратегій;
• значну залежність ринку від короткострокових банківських інструментів.

Разом із тим, 2023–2025 роки стали періодом поступового зростання ролі інвестиційних фондів, зокрема відкритих фондів ОВДП, а також активізації дискусій щодо запуску другого рівня пенсійної системи.

Пенсійні фонди: потенціал, стримувальні фактори та історичні особливості

Недержавні пенсійні фонди є одним із найважливіших сегментів інституційного інвестування. У світовій економіці вони забезпечують ключовий попит на державні облігації, корпоративні цінні папери та інші довгострокові інвестиції.

В Україні їх роль поки що обмежена. Серед системних причин:

• невеликі обсяги накопичень;
• слабка диверсифікація інвестиційних стратегій;
• відсутність накопичувального другого рівня пенсійної системи;
• недостатня участь роботодавців у пенсійному забезпеченні.

Запуск другого рівня пенсійної системи може докорінно змінити ситуацію, сформувавши стабільну довгострокову криву попиту на інструменти ринку капіталу. Це стане основою для розвитку українських державних і корпоративних боргових ринків, зміцнення інвестиційної інфраструктури та підвищення фінансової стійкості економіки.

Страхові компанії як інституційні інвестори

Страхові компанії традиційно є важливими учасниками ринків капіталу завдяки стабільності грошових потоків і довгостроковим зобов’язанням перед клієнтами. Проте їхній інвестиційний потенціал в Україні історично обмежувався як обсягами активів, так і нормативними вимогами, які тривалий час орієнтувалися на банківські депозити.

Зміна нормативної бази, яка дозволяє страховим компаніям активніше працювати з державними та певними видами корпоративних цінних паперів, поступово відкриває шлях до підвищення їх ролі у фінансуванні економіки. У міру наближення українського законодавства до вимог Solvency II очікується зростання вимог до управління активами, ризик-менеджменту та корпоративного управління, що сприятиме професіоналізації сектору.

Інвестиційні фонди як драйвери структурних змін

Сектор інститутів спільного інвестування переживає активну фазу трансформації. Якщо у попередні роки домінували фонди венчурного типу, то у 2023–2025 роках зростає роль відкритих фондів ОВДП, облігаційних та змішаних стратегій. Це формує передумови для зсуву українського ринку капіталу від структурного домінування приватних угод до появи більш публічних і прозорих інвестиційних моделей.

ІСІ мають потенціал стати базовим інструментом для акумулювання заощаджень населення та бізнесу. У цьому контексті аналітична діяльність Інвестиційної коаліції SFG відіграє важливу роль, оскільки сприяє просуванню професійних стандартів та формуванню інвестиційної культури.

Ключові виклики, що стримують розвиток інституційних інвесторів

Попри наявність інституційної основи, розвиток цього сектору стримується кількома факторами:

• значна частина економіки працює поза фінансовими ринками;
• відсутність достатньої кількості ліквідних інструментів;
• слабко розвинуті корпоративні облігації;
• обмежений інтерес міжнародних інституційних інвесторів через рівень ризиків;
• невисокий рівень довіри населення до фінансових установ;
• низький рівень фінансової грамотності.

Ці фактори формують неоднорідну структуру інвестиційних потоків, де короткострокові інструменти домінують над довгостроковими, що істотно стримує розвиток ринку капіталу.

Перспективи розвитку: що змінить фінансову архітектуру України

У середньостроковій перспективі розвиток сектора інституційних інвесторів може стати фундаментом нової фінансової інфраструктури країни. Очікується:

• запуск другого рівня пенсійної системи, що забезпечить стійкі довгострокові потоки капіталу;
• подальша гармонізація регуляторики з європейськими стандартами;
• зростання ролі страхових компаній у корпоративному борговому сегменті;
• розвиток відкритих інвестиційних фондів з фокусом на державні й низькоризикові інструменти;
• інституціоналізація портфельного інвестування серед населення;
• залучення міжнародних інвесторів у сферу реконструкційних проєктів.

У довгостроковій перспективі саме інституційні інвестори можуть забезпечити стабільний попит на цінні папери, знизити волатильність ринку та підвищити стійкість фінансової системи.

Висновки

Інституційні інвестори є основою довгострокового розвитку ринку капіталу. Незважаючи на історичні обмеження та нерівномірне становлення окремих сегментів, український сектор інституційного інвестування має значний потенціал для зростання.

У міру розвитку пенсійної реформи, зміцнення страхового ринку та професіоналізації управління активами роль інституційних інвесторів буде лише зростати. Вони здатні забезпечити структурну сталість, підвищити рівень інвестиційної культури, збільшити доступ до капіталу для бізнесу та підтримати відновлення країни через механізми довгострокових інвестицій.

Аналітична робота Інвестиційної коаліції SFG у цьому процесі сприяє формуванню професійного дискурсу, що є важливою передумовою для побудови повноцінного та конкурентного ринку капіталу в Україні.

‍